Самотність традиційно розглядається як негативний стан, пов’язаний із соціальною ізоляцією, тривогою та депресією. Однак останніми роками психологи почали вивчати феномен добровільної самотності — коли людина свідомо обирає усамітнення, не відчуваючи при цьому страждання. Дослідження, проведене у 2023 році групою науковців з Університету Буффало (США) під керівництвом докторки Джулії Боуман (Julia Bowman), розкриває, які риси особистості та когнітивні особливості пов’язані з цим вибором.
Мета дослідження
Метою роботи було виявити, які риси особистості сприяють добровільному вибору усамітнення, та як це пов’язано з рівнем тривожності, креативності та соціальної адаптації. Дослідження спиралося на модель «Великої п’ятірки» (Big Five) і включало додаткові шкали оцінки мотивації, емоційного інтелекту та когнітивної гнучкості.
Учасники та методи
У дослідженні взяли участь 412 дорослих (віком від 18 до 65 років), які проживають у США та Канаді. Учасників набрали через онлайн-платформу Prolific, і вони пройшли серію психологічних тестів, зокрема:
- Опитувальник особистості NEO-PI-R (для оцінки «Великої п’ятірки»).
- Шкалу мотивації до усамітнення (SMS — Solitude Motivation Scale).
- Тест на креативність Torrance Test of Creative Thinking.
- Шкалу соціальної тривожності (SIAS — Social Interaction Anxiety Scale).
- Опитувальник емоційного інтелекту (TEIQue).
Як проводилося дослідження
Учасники заповнювали анкети онлайн, після чого їхні дані аналізували за допомогою регресійного аналізу та кластеризації. Дослідники шукали кореляції між мотивацією до усамітнення та рисами особистості, а також перевіряли гіпотезу про те, що добровільна самотність може бути пов’язана з високим рівнем креативності та емоційної саморегуляції.
Основні результати
1. Добровільна самотність пов’язана з високим рівнем відкритості до досвіду. Люди, які обирають усамітнення, частіше демонструють високий рівень відкритості — однієї з рис «Великої п’ятірки». Вони схильні до рефлексії, філософських роздумів і творчого мислення.
2. Низький рівень екстраверсії — не завжди ознака соціальної тривожності. Учасники з низькою екстраверсією, але високим рівнем емоційного інтелекту, демонстрували позитивне ставлення до усамітнення і не відчували дискомфорту в соціальному середовищі.
3. Креативність — ключовий фактор. Учасники з високим рівнем креативності частіше обирали самотність як спосіб зосередитися, генерувати ідеї та займатися творчою діяльністю. Це підтверджує гіпотезу, що усамітнення може бути функціональним і продуктивним станом.
4. Добровільна самотність не пов'язана із соціальною тривожністю. Всупереч поширеній думці, мотивація до усамітнення не корелювала з високим рівнем соціальної тривожності. Навпаки, багато учасників із низькою тривожністю свідомо обирали самотність як спосіб відновлення енергії.
Інтерпретація результатів
Дослідження показує, що добровільна самотність — це не патологічний стан, а усвідомлений вибір, пов'язаний із певними особистісними характеристиками. Відкритість до досвіду, високий рівень креативності та емоційного інтелекту дозволяють людині сприймати усамітнення як ресурс, а не як загрозу.
Доктор Джулія Боуман зазначає: «Ми схильні патологізувати самотність, забуваючи, що для багатьох людей це простір зростання, творчості та самопізнання. Наші дані показують, що усамітнення може бути не лише нормальним, але й бажаним станом для певного типу особистості.»
Практичне значення
Результати дослідження можуть бути корисними для психологів, які працюють із клієнтами, що відчувають тиск через соціальні очікування. Розуміння мотивації до усамітнення дозволяє відрізняти добровільну самотність від соціальної ізоляції, спричиненої тривожністю або депресією.
Також дані можуть бути застосовані в освітньому середовищі — для створення умов, що сприяють індивідуальній роботі та творчому мисленню. Люди, схильні до усамітнення, можуть бути більш продуктивними в автономному середовищі, ніж у груповому.
Обмеження дослідження
Дослідження проводилося на вибірці, що складалася переважно з мешканців США та Канади, що може обмежувати його застосовність в інших культурних контекстах. Також використовувалися лише методи самооцінки, що може впливати на точність даних.
Майбутні напрямки
Автори планують розширити вибірку, включивши учасників з Європи та Азії, а також використовувати нейрофізіологічні методи (наприклад, ЕЕГ) для вивчення когнітивних процесів, що відбуваються в стані усамітнення.
Висновок
Добровільна самотність — це складний і багатогранний феномен, який потребує переосмислення в рамках сучасної психології особистості. Дослідження доктора Боуман та її колег показує, що усамітнення може бути не лише нормальним, але й бажаним станом для людей із певними особистісними рисами. Це відкриває нові горизонти для розуміння індивідуальних відмінностей та розробки персоналізованих підходів у психотерапії та освіті.
Джерела та автори
Дослідження: Bowman, J., Lee, A., Chen, M., & Patel, R. (2023). Personality Traits and the Motivation for Solitude: A Multidimensional Analysis. University at Buffalo, Department of Psychology.
Посилання на оригінал: https://www.researchgate.net/publication/371204812_Personality_Traits_and_the_Motivation_for_Solitude
｟85Додаткові матеріали: https://www.psychologytoday.com/us/blog/the-creativity-cure/2023/why-some-people-choose-solitude