Хто хоча б раз бачив, як облаштовані кордони між сусідніми державами, той знає, що це досить складна і впорядкована система певних інженерних споруд.
А саме не завжди монументальні, якщо не брати до уваги Велику китайську стіну, звичайно. Хоча є і винятки - з огорожами під напругою і вежами з автоматниками.
Так ось, класична державна межа складається з попереджувальних стовпчиків, контролюючої смуги і огорожі з колючою дротовою сіткою. Кожна з цих споруд має своє значення. Стовпчики попереджають, смуга вскопаної землі фіксує порушення попередження, а огорожа - охороняє від самого порушення кордону. Іноді просто фактом свого існування, а іноді і підведеним електричним струмом.
Подібні кордони є і в людей. Але дуже часто ми живемо не тільки без стовпчиків або контролюючої смуги, але і навіть без колючої дротової сітки. І інші люди часто порушують наші особисті кордони, навіть не здогадуючись про це. І не тому, що вони нахабні і безпардонні, а тому, що вони просто не бачать попереджень.
Більше того - іноді вони дізнаються про сам факт порушення наших кордонів тільки тоді, коли їх уже б'є струмом при спробі потрапити за огорожу з колючою дротовою сіткою. А то і зовсім вони це розуміють по звуках пострілів - причому зовсім не попереджувальних. І, знов же - іноді це зовсім не їхня вина.
Пропоную розібратися в тому, чому так буває і що з цим робити. А головне - дізнатися для чого існують особисті кордони і яким чином вони правильно будуються. Тим більше важливість особистих кордонів набуває нове значення зараз, коли у світі все більше змазуються кордони між приватним і публічним.
Власні кордони в психології особистості, це не просто лінії на карті нашого внутрішнього світу - це фундамент, на якому тримається наше самоуваження, наша здатність до саморозвитку і гармонія з оточуючим нас світом і людьми. Більше того - це, якщо хочете, запорука нашого комфортного і щасливого життя. Без чітких особистих кордонів воно просто неможливе.
Чому особисті кордони так важливі?
Особисті кордони - це наша психологічна оборона. Вони допомагають нам визначити, хто ми є, і відділити наші думки, почуття і потреби від не наших. Без чітко визначених кордонів ми ризикуємо стати жертвами маніпуляцій, емоційного вигорання і втрати контролю над власним життям.
Це особливо видно зараз під час війни і в умовах тотальної конкуренції за увагу і мозги людей. Причому це стосується не тільки міжособистісного спілкування, але і споживання інформації, налаштування власних соціальних мереж і фільтрації тих контекстів, які намагаються нам нав'язати різні глобальні установи - від корпорацій до урядів.
Прежде всього, особисті кордони, це власне розуміння того, чого я не хочу - не хочу щоб зі мною робили, не хочу щоб мені говорили, не хочу щоб мене схиляли або примушували. Осознання того, про що я не хочу говорити, чого я не готовий робити, з ким або чим не готовий миритися. І іншими словами, ми повинні це чітко визначити і осознати. І тільки потім починати будувати.
Бо переважно ми живемо у світі не своїх бажань і власних "не хочу". Часто ми знаходимось у матриці нав'язаних нам чужих цінностей, фальшивих стереотипів, відкрито шкідливих устоїв і соціальних "обрядів", або зовсім застарілих догм.
І тільки визначивши свою власну ціннісну шкалу і систему бажань і табу, ми можемо починати розставляти стовпчики і рихлити ґрунт контрольно-слідової смуги.
Як будувати особисті кордони?
Будівництво особистих кордонів починається із самопізнання. Важливо чітко визначити власні цінності і бажання, а також вивісити червоні прапорці заборон і обмежень. І тут дуже важливо розрізняти нав'язані установки, які вам закладали під час виховання батьки, школа, держава і інші, від справжніх власних бажань.
Наступним кроком ви повинні навчитися чітко і впевнено спілкуватися свою позицію. Причому це стосується не тільки спілкування з родичами, друзями і колегами. Таке уміння необхідно також при спілкуванні з незнайомими людьми, представниками різних соціальних груп, установ і навіть з тими, від кого ви, можливо, тим чи іншим чином, на даний момент залежите.
І головне - все це повинно відбуватися постійно. Цей процес є перманентним і послідовним. Ваши кордони не повинні бути предметом торгу або компромісних домовленостей без поважних на те причин. Вони повинні стати звичкою, традицією, ритуалом, якщо хочете...
Ітак, процес будівництва власних кордонів повинен включати в себе:
- Самоаналіз: потрібно чесно задати собі питання, що для вас важливо, які ваші основні цінності і як ви хочете, щоб інші відносилися до вас. І відверто на них собі відповісти.
- Спілкування: необхідно навчитися відкрито і чесно спілкуватися з іншими про ваші кордони. Навчитися говорити "ні" або висловлювати своє незгоду.
- Послідовність: крайньо важливо бути послідовними у застосуванні своїх кордонів - ваша послідовність допоможе іншим зрозуміти і поважати ваші кордони.
Тільки крок за кроком ми можемо прийти до певної мети. Так само, як і крок за кроком, упорним трудом ми можемо позбутися шкідливих звичок, або замінити старі нейронні зв'язки в нашому мозку на нові - більш здорові і корисні.
Як охороняти особисті кордони?
Побудувавши чіткі і помітні особисті кордони, треба починати вчитися їх захищати і охороняти. Бо бажаючих їх порушити завжди будуть цілі натовпи. Хтось буде робити це від своєї недалекості і невихованості, а хтось, навпаки - з чітким розрахунком використовувати вас у своїх цілях.
Психологи кажуть, що багато наших так званих "повинно" - це часто всього лиш чийсь ретельно замасковані "хочу". І ми живемо з цим і навіть не замислюємося, що робимо не те, чого хотілось би. Навіть живемо не з тими, з ким би нам хотілось. Працюємо не там, де нам би хотілось. І, згодом, взагалі виявляємо, що знаходимося в пастці власного непонимання.
Саме тому, щоб уміти твердо відстоювати особисті кордони вам потрібно:
- Бути уважними: обов'язково потрібно пильно слідкувати за спробами порушення ваших особистих кордонів і адекватно та швидко реагувати на них.
- Практикувати самооборону: важливо не просто навчитися відстоювати свої кордони, але й навчитися це робити з твердістю, але без надмірної агресії.
- Спостерігати за собою: необхідно регулярно займатися самоаналізом, рефлексією та самосовершенствуванням, щоб підтримувати своє ментальне здоров'я в належному стані.
Особисті кордони - це не стіни, які оточують нас від світу. Це радше фільтри, які дозволяють нам вибирати, що впускати в нашу життя, а що залишати за її межами. Вони допомагають нам жити повноцінним життям, зберігаючи при цьому нашу унікальність і незалежність.
Якісні, постійно охоронювані та міцно захищені особисті кордони в парі з умінням їх відстоювати - це важливе мистецтво самозбереження, яке кожен з нас може і повинен досконально опанувати. Лише після цього можливий перехід до того життя, яке ми вже сміливо можемо називати справжнім своїм.
Віталій Кокирлэ, психолог, ментальний терапевт, засновник Школи ментального здоров'я, автор книги "Як жити далі?"