Лікар-психотерапевт, сімейний психолог, кандидат медичних наук Кирило Жаранков у бесіді з ведучим Ігорем Куном пояснює, яким чином сучасні люди будують стосунки, з якими труднощами стикаються, чому сім'я — це система, а не просто союз двох людей. В інтерв'ю звучать приклади життєвих сценаріїв, роз'яснюються теорії прив'язаності, культурні особливості російського менталітету, основні помилки у шлюбі та шляхи подолання криз.
– Ігор: Кириле, дякую, що прийшли. Хотів би поговорити про те, як у 2025 році люди створюють і підтримують стосунки. З чого все починається?
– Кирило: Дякую за запрошення. Маю зазначити, що базові причини, через які люди вступають у стосунки, майже не змінилися: потреба в прив'язаності, бажання бути коханими. Але зараз романтичне кохання швидко закінчується, і залишаються дві людини з різним минулим і розкиданими шкарпетками. Ми маємо справу не просто з двома індивідами, а з повноцінною системою, де в кожного свій багаж травм, захоплень, сімейних установок.
– Ігор: Багато хто говорить про теорії прив'язаності: тривожну, уникаючу... Це справді визначає тип взаємодії?
– Кирило: Теорія прив'язаності — важлива річ, але не універсальна. Боулбі створював її для міцного середнього класу вікторіанської Англії, для людей, які жили за певними соціальними моделями. У Росії, як і в багатьох країнах, тип прив'язаності формується на етапі симпатії, спільного проживання та подолання перших криз пари. Система цінностей відіграє колосальну роль: якщо людина вміє уживатися з собою, то ужитися з іншим стає простіше.
– Ігор: Як впливає батьківська сім'я на майбутні стосунки?
– Кирило: Все починається з прикладу сім'ї, в якій виросла людина. Батьківське розлучення, рання втрата, відсутність одного з батьків — це такі сценарії, які сильно обмежують можливості для вступу в здорові стосунки. Дівчинка, якій батько не говорив, що вона принцеса, буде шукати підтвердження своєї цінності «на стороні». Хлопчик без залученого батька не навчиться проявляти турботу, вибудовувати комунікацію і буде шукати сценарії в кіно або намагатися їх змоделювати в терапії.
– Ігор: Чи можна побачити заздалегідь, чи готова людина до серйозних стосунків?
– Кирило: Немає універсальної формули. Іноді потрібно кілька зустрічей і глибокий особистий аналіз, щоб зрозуміти, чи є патерни або шаблони поведінки, чи готова людина працювати над собою. У терапії ми збираємо анамнез, відстежуємо дитячі травми, реакції на стрес, здатність встановлювати та підтримувати діалог. Це кропітка робота, яка потребує самоусвідомлення та бажання змінюватися.
– Ігор: Чому одні пари десятиліттями живуть разом, а інші швидко розходяться?
– Кирило: Вся справа в збігу життєвих сценаріїв, систем батьківських цінностей, а іноді в прагненні до сепарації від сім'ї. Цінності можуть розходитися, і тоді на перший план виходить здатність пари домовлятися, а не просто терпіти заради традицій. Люди, які прожили разом 20–30 років, найчастіше спочатку збіглися світоглядом, а потім працювали над збереженням поваги та діалогу.
– Ігор: Як психотерапія допомагає подолати кризи у стосунках?
– Кирило: Важливо володіти психологічним знанням: помічати тривожні точки, відрізняти свої емоції від емоцій партнера, використовувати стратегії подолання стресу. Ми вчимо людей не уникати конфліктів, а конструктивно їх обговорювати, використовувати негативні почуття та ситуації як ресурс для зростання. Наприклад, генералізована тривога — це сигнал про потребу в змінах або підтримці. Людина вчиться спочатку помічати проблему, а потім працювати з нею.
– Ігор: Як романтичне кохання впливає на довгострокові стосунки?
– Кирило: Романтика — це стартовий імпульс, який обов'язково закінчиться. Залишаються тільки час, розмови, спільні ритуали, повага та спільні цілі. Як у приготуванні голубців: у когось капуста, у когось м'ясо, але разом — результат. Мови кохання різні: обійми, турбота, подарунки, спільний час. Перфекціонізм у парі призводить до страждань, коли очікування не збігаються з реальними можливостями.
– Ігор: Чому в нас часто страждають сексуальні стосунки в сім'ї?
– Кирило: Багато що пов'язано з вихованням, культурними нормами, стратегіями подолання дискомфорту. У людей різна статева конституція: хтось прагне новизни, комусь комфортна стабільна взаємодія. У подружжі дуже важлива готовність обговорювати інтимні питання, бути чесними один з одним і шукати спільні рішення, спираючись на власні та спільні цінності.
– Ігор: Які стратегії рекомендуєте для підтримання гармонії в сім'ї?
– Кирило: Насамперед — усвідомленість, повага, здатність слухати та чути, доповнювати один одного цінностями, а не нав'язувати свої. Вчитися говорити про складнощі прямо, підтримувати один одного в кризові моменти, розділяти переживання, щиро цікавитися досвідом і реакціями партнера, не боятися змінюватися самим і допомагати змінюватися коханим.
– Ігор: Дякую за щирі та розгорнуті відповіді! Багато корисних ідей для кожного, хто будує стосунки та шукає особистісного зростання.
– Кирило: Дякую за запрошення. Будувати сім'ю — це не просто шлях до щастя, а процес довгого спільного розвитку, де кожен вчиться бути собою та приймати іншого таким, яким він є.