Що таке схема-терапія: як працює цей метод і чому він ефективний?

Схема-терапія — це напрямок третьої хвилі когнітивно-поведінкої терапії, заснований американським психологом Джеффрі Янгом.

Завдяки своїй глибині та ефективності, цей підхід все частіше обирають психологи та психотерапевти, особливо в роботі з клієнтами з пограничною організацією особистості, посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) та комплексним ПТСР.

Що таке «схема»?

В центрі методу лежить поняття «схема», під яким Янг розуміє стійкі моделі сприйняття, мислення та поведінки, що формують життєві сценарії.

Якщо людина виросла в сприятливому середовищі, її схеми, як правило, адаптивні та допомагають успішно взаємодіяти зі світом. Але якщо дитинство було травматичним, формуються дезадаптивні схеми, які заважають адаптації та створюють труднощі в різних сферах життя.

Завдання терапевта — допомогти клієнту:

• виявити дезадаптивні схеми;
• усвідомити причини їх формування;
• замінити їх на адаптивні альтернативи;
• навчитися будувати життя без повторення травматичних сценаріїв.

Розглянемо детальніше, які 18 дезадаптивних схем виділяє Джеффрі Янг. В основному це схеми родом із дитячого періоду виховання дитини.

1. Емоційна депривація: Виникає за відсутності емоційної близькості, тепла та підтримки з боку значущих дорослих. Часто формується в сім'ях, де батьки були емоційно холодними або недоступними.
2. Покинутість або нестабільність стосунків: Формується у дітей, які пережили розлуку з батьками, виховання в інтернатах або часті зміни в оточенні. Виникає страх, що близькі люди підуть або зрадять.
3. Недовіра або очікування жорстокого поводження: Властива тим, хто стикався з булінгом, насильством або непослідовним, принизливим ставленням з боку дорослих.
4. "Дефектність" або сором: Формується у тих, кого в дитинстві соромили, критикували або маніпулювали почуттям провини. Виникає переконання у власній неповноцінності.
5. Соціальна ізоляція або відчуженість: Розвивається за відсутності довірливих стосунків і підтримки в дитинстві, наприклад, у недружньому шкільному середовищі.
6. Залежність або безпорадність: Формується, якщо батьки не сприяли розвитку самостійності. Людина виростає з відчуттям, що не впорається без допомоги інших.
7. Вразливість до шкоди або хвороби: Властива тим, хто не відчував безпеки в дитинстві. Виникає постійне очікування катастроф, хвороб або нещасть.
8. Сплутаність або нерозвинена ідентичність: Часто зустрічається у людей з нарцисичною травмою — коли любов батьків була умовною і залежала від відповідності очікуванням. Доросла людина не знає, хто вона насправді.
9. Неуспішність: Формується у тих, чиї успіхи знецінювалися, а в здібності не вірили. Виникає переконання, що людина не здатна на досягнення.
10. Привілейованість або грандіозність: Розвивається у дітей, яких виховували як «центр всесвіту», не навчаючи емпатії та поваги до інших.
11. Нестача самоконтролю та самодисципліни: Може бути наслідком емоційної нестабільності батьків або відсутності навичок саморегуляції. Іноді — вродженої імпульсивності, яку не навчили спрямовувати.
12. Покірність: Формується, якщо дитину заохочували лише за поведінку, що відповідає очікуванням дорослих, і карали за ініціативу. Доросла людина стає надмірно поступливою.
13. Пошук схвалення або визнання: Розвивається у тих, кому не допомогли сформувати внутрішню опору. Людина постійно орієнтується на думку оточуючих.
14. Самопожертва: Коли турбота про інших стає постійною і відбувається на шкоду собі. Часто зустрічається у людей, які виросли в сім'ях із залежними батьками, але не тільки.
15. Пригнічення емоцій: Формується у тих, кого в дитинстві карали за прояв почуттів або ігнорували їх. Емоції сприймаються як небезпечні або непотрібні.
16. Негативізм або песимізм: Виникає при повторюваних болючих переживаннях. Людина перестає вірити в позитивний розвиток подій.
17. Жорсткі стандарти та гіперкритичність: Формується в сім'ях із завищеними очікуваннями. Призводить до перфекціонізму, гіпервідповідальності та труднощів у стосунках.
18. Каральність: Проявляється у страху покарання та переконанні, що за помилки потрібно суворо розплачуватися. Часто формується в сім'ях, де дитину суворо карали навіть за дрібні провини.