Сучасна психологія особистості стикається з викликом: як змінюється людина в умовах стрімкого розвитку технологій та взаємодії зі штучним інтелектом? Питання про те, чи може штучний інтелект бути не лише інструментом, а й своєрідним «співрозмовником», здатним впливати на особистісні якості, стає предметом наукового аналізу. У журналі «Нові психологічні дослідження» (2025) опубліковано низку робіт, присвячених цій темі. Серед авторів — Т. Д. Марцинковська, К. А. Стрижевський, Н. Р. Глєбко, У. П. Хашутогова, Т. А. Березнер, А. Н. Поддьяков та інші дослідники, які розглядають особистість у контексті цифрового середовища та взаємодії з нейромережами.
Мета дослідження
Основне завдання цих робіт — зрозуміти, як цифрове середовище та штучний інтелект впливають на когнітивні процеси, самосприйняття та особистісну цілісність людини. Автори ставлять питання: чи залишається особистість автономною в епоху цифрових технологій, чи вона поступово формується в діалозі зі штучними системами?
Методи та учасники
Дослідження включали кілька напрямків:
- Аналіз феномену «цифрової амнезії» (ефект Google), коли людина перестає утримувати інформацію в пам'яті, покладаючись на зовнішні джерела.
- Порівняльні кейс-стаді нейромережевих моделей ChatGPT та DeepSeek, де дослідники оцінювали здатність систем формулювати нові наукові проблеми.
- Опитування та інтерв'ю з представниками поколінь Z та Альфа, щоб виявити особливості їхнього когнітивного та особистісного розвитку в умовах постійної цифрової взаємодії.
- Аналіз відгуків та комунікацій у професійному середовищі (наприклад, лікар-пацієнт), щоб зрозуміти, як цифрові технології змінюють сприйняття компетентності та довіри.
Як проводилося дослідження
Робота велася в кілька етапів. Спочатку дослідники зібрали емпіричні дані про те, як люди використовують цифрові технології в повсякденному житті. Потім були проведені експерименти: учасникам пропонували завдання на запам'ятовування, частина з яких вирішувалася традиційним способом, а частина — за допомогою цифрових інструментів. В окремому блоці аналізувалися відповіді нейромереж, яким пропонувалося придумати нові психологічні проблеми та оцінити креативність одна одної.
Результати
Дослідники дійшли низки цікавих висновків:
- Цифрова амнезія справді проявляється у більшості учасників: люди швидше забувають інформацію, якщо знають, що її можна знайти онлайн.
- Транзактивна пам'ять (розподіл знань між людиною та цифровою системою) може розглядатися як адаптивний механізм, що дозволяє особистості звільняти когнітивні ресурси для складніших завдань.
- Нейромережі демонструють здатність до генерації нових ідей, але їхній «особистісний» вплив обмежений: вони радше стимулюють креативність людини, ніж формують власну суб'єктність.
- Покоління Z та Альфа показують іншу динаміку розвитку особистості: для них цифрове середовище є природною частиною самосприйняття, що впливає на їхню ідентичність та соціальні навички.
- У професійній комунікації цифрові технології посилюють значущість довіри: пацієнти оцінюють лікаря не лише за компетентністю, а й за тим, як він використовує цифрові ресурси.
Обговорення
Роботи Марцинковської та Стрижевського порушують питання: чи може штучний інтелект розглядатися як суб'єкт психології? Автори зазначають, що хоча ШІ не має особистості в традиційному розумінні, його вплив на формування особистісних якостей людини очевидний. Глєбко аналізує когнітивні процеси в цифровому середовищі, вказуючи на необхідність перегляду підходів до вивчення пам'яті. Хашутогова та колеги розглядають нейромережі як джерело нових наукових проблем, що відкриває перспективи для розвитку психології особистості в майбутньому.
Таким чином, дослідження показують, що особистість людини в цифрову епоху формується в постійній взаємодії зі штучним інтелектом та цифровим середовищем. Ця взаємодія не руйнує особистість, а трансформує її, створюючи нові форми когнітивної та соціальної адаптації. Психологія особистості отримує унікальну можливість вивчати не лише внутрішні процеси людини, а й її діалог зі штучними системами, що відкриває нові горизонти для науки.
Дослідження базується на публікаціях журналу «Нові психологічні дослідження», випуск №3, 2025. Автори: Т. Д. Марцинковська, К. А. Стрижевський, Н. Р. Глєбко, У. П. Хашутогова, Т. А. Березнер, А. Н. Поддьяков та ін.